E-MAIL РОЗСИЛКА



Joomla Extensions powered by Joobi

КАЛЕНДАР НОВИН

Червень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
28 29 30 31 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1

     Нова модель вирішення трудових спорів в Україні      Контакти НСПП: вул. Басейна, 1/2 А, м. Київ, 01004, тел. (044) 235 45 01, 235 44 43, e-mail www.nspp@nspp.gov.ua

 У період із 16 по 19 березня 2009 року Пранничук А.Б., головний спеціаліст сектора правового забезпечення відділення НСПП в Закарпатській області, взяла участь у міжнародній конференції «Досвід єдиної Європи – підвищення кваліфікації, як спосіб розвитку знання» відповідно до програми «EUROCLIP 2009».

Першим тренінговим днем було визначено наступний напрямок роботи – «Регіональний та місцевий розвиток».

Курс містить:

– інституційне забезпечення регіонального та місцевого розвитку;

– місце неурядових організацій в інституалізації регіонального та місцевого розвитку;

– роль органів місцевого самоврядування в здійсненні регіональної політики розвитку в умовах запровадження адміністративно-територіальної реформи;

– міжбюджетні відносини, регіональні та місцеві програми розвитку;

– транскордонне співробітництво як інструмент здійснення регіональної політики, нормативно-правове та методичне забезпечення міжрегіонального та транскордонного співробітництва.

Визначення сучасних проблем регіонального розвитку:

–    розроблення проектів законодавчих та нормативних документів із питань регіональної політики та місцевого самоврядування;

–  обґрунтування та запровадження механізмів реалізації державної регіональної політики;

–  запровадження планово-прогнозного механізму управління регіональним розвитком, координація розробки регіональних комплексних програм розвитку та цільових регіональних програм;

–  проведення комплексного моніторингу соціально-економічного, соціально-трудового розвитку регіонів;

–  здійснення експертизи рішень щодо галузевого розвитку (визначення, як вони можуть позначитись на регіональному розвитку та міжрегіональних диспропорціях);

–  координація розбудови системи органів місцевого самоврядування;

–  обґрунтування засад та проведення адміністративно-територіальної реформи.

Інституційна підтримка регіонального розвитку в Україні здійснюється шляхом вирішення проблем регіонального розвитку, становлення місцевого самоврядування та вдосконалення відносин «центр-регіони» і залежить, насамперед, від інституційного та правового поля для розробки й реалізації державної регіональної політики, чіткого розподілу функцій та координації діяльності державних органів управління різного рівня у сфері територіального розвитку з урахуванням тенденцій соціально-трудових відносин.

Для ефективної реалізації державної регіональної політики необхідним є створення мережі недержавних інституцій регіонального і місцевого розвитку. Такі інституції покликані підвищити роль і відповідальність територіальних громад, приватних підприємців та кожного громадянина за розвиток відповідних територій, забезпечити їм можливість реальної участі і впливу на вирішення важливих проблем регіонального і місцевого розвитку, включаючи стан соціально-трудових відносин.

Потребує докорінної перебудови вітчизняна система статистичного забезпечення державної регіональної політики. На сьогодні ми маємо надзвичайно низький статистичний супровід регіонального розвитку і практично відсутню загальноохоплюючу статистичну інформацію на субрегіональному рівні.

Надзвичайно актуальною проблемою у сфері реалізації регіональної політики на всіх рівнях є її низьке кадрове забезпечення.

Суттєвою перешкодою на шляху ефективного здійснення державної регіональної політики є відсутність системної законодавчо-нормативної бази.

Нормативно-правове забезпечення регіонального розвитку втілює себе у Законі України «Про розвиток регіонів» від 19.06.2003 року. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій.

Запроваджено механізм укладення регіональних угод між Кабінетом Міністрів України та регіональними, місцевими органами самоврядування. Передбачено порядок підготовки та укладення угоди щодо регіонального розвитку. Визначається суть поняття депресивної території і дається їх класифікація.

Депресивними визнаються:

  регіони, у яких протягом останніх п’яти років найнижчі середні показники валової доданої вартості на одну особу; 

– сільські райони, у яких протягом останніх трьох років є найнижчими щільність сільського населення, природний приріст населення, найвищою – частка зайнятих у сільському господарстві, найнижчий обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати.

Фінансування стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цю мету в законах України про Державний бюджет України та рішеннях про місцеві бюджети (Автономної Республіки Крим, обласні, міські, міст обласного (республіканського – Автономної Республіки Крим) значення та районні бюджети) на відповідні роки, та інших джерел відповідно до законодавства.

Характерною особливістю депресивних територій є також високий рівень ускладнень стану соціально-трудових відносин. Це, як правило, на територіальному та виробничому рівнях.

Сума коштів, що передбачається на фінансування всіх програм подолання депресивності територій протягом одного року з Державного бюджету, не може бути меншою, ніж 0,2% доходної частини Державного бюджету за відповідний період.

Важливою проблемою діяльності регіонального та місцевого самоврядування також є питання відновлення їх повноцінних органів. Мова йде про врегулювання взаємовідносин між представницькими районними та обласними радами і державними адміністраціями. Як відомо, сьогодні, вищезазначені ради не мають власних виконавчих органів, а їх функції виконують місцеві державні адміністрації. Тобто, управління об’єктами спільної власності територіальних громад, а також розподіл коштів між територіальними громадами, що надходять з Державного бюджету фактично здійснюють місцеві адміністрації. Саме тому органи місцевого самоврядування проявляють мало інтересу до вирішення питань соціально-трудових відносин, так як вважають, що цим питанням повністю повинні займатися державні адміністрації.

Парадоксальна ситуація в місцевому самоврядуванні складається і в забезпеченні фінансової самостійності його органів. Їх доходна частина формується в основному за рахунок загальнодержавних податків і зборів, місцеві ж збори мають незначну частку.

Отже, треба відкрити шлях до роздержавлення окремих загальнодержавних податків і зборів та переведення їх в розряд місцевих. Особливо це стосується податку на нерухомість, в тому числі й на землю.

Місцеві органи влади не мають фінансових можливостей щодо виконання функцій місцевого значення на належному рівні. До того ж, у бюджетній системі України відсутні механізми, які б враховували реальні потреби територій у соціальних послугах.

У результаті застосування чинної схеми міжбюджетних трансфертів складається ситуація, коли органи місцевого самоврядування позбавлені можливості самостійно вирішувати власні проблеми: одні через залежність від дотацій, інші через те, що зайві кошти вилучаються. Стає вигіднішим залишатися реципієнтом, ніж переходити у розряд донорів.

Для ефективного функціонування регіональної економіки найперше необхідним є формування інституту власності. Особливо гострим питанням залишається розподіл виробничих і невиробничих суб’єктів між власне державним і комунальним секторами економіки. Згідно зі ст. 142 Конституції України, майно, ресурси, земля та кошти комунальної форми власності є власністю територіальної громади. Підприємства всіх інших рівнів влади не належать до складу комунальних.

Об’єкти комунальної власності є основними ланками, через які держава має змогу забезпечувати надання послуг соціальної сфери, а органи самоврядування впливати на соціально-економічний розвиток території.

Сьогодні вже почав відбуватися процес трансформації сталих форм транскордонного співробітництва, які існували до розширення ЄС, і поява нових інституційних форм транскордонної співпраці по обидва боки кордону. Нові інструменти виникають по обидва боки східного кордону ЄС і реалізовуються місцевими органами влади, зокрема в Закарпатській області, втілюючи у життя гасло «Європа регіонів». Йдеться про «Стратегію розвитку транскордонного співробітництва у Карпатському регіоні «Карпати 2003-2011» (жовтень, 2003 рік) ініційована Закарпатською обласною державною адміністрацією та Закарпатською обласною радою і підтримана регіональними органами влади прикордонних регіонів України, Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії.

На конференції відповідну увагу було приділено «кластерам». Поняття «кластер» означає об’єднання декількох однорідних елементів, які можуть розглядатись як самостійна одиниця, та володіти відповідними якостями. Відповідно було обговорено створення нових робочих місць та залучення найманих працівників до роботи у кластерній системі господарювання на прикладі туристичного бізнесу. Розглядалось питання соціально-трудових відносин у кластері.

Що стосується рівня інтегрованості туристичної галузі України до світогосподарських зв’язків, то частка міжнародного туризму в структурі туристичних послуг країни не перевищує 35%. До цього слід додати невідповідність туристичної інфраструктури країни міжнародним стандартам, неефективність використання потенціалу туристичних ресурсів та інші негативні чинники. Усе це вимагає пошуку шляхів оптимізації зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств України, розробки макроекономічної стратегії й тактики виходу національних туристичних підприємств на зовнішні ринки, обґрунтування конкретних заходів щодо впровадження інноваційних форм організації туристичної діяльності.

Розглядалось також питання «фандрайзингу». Це комплекс заходів, які об’єднують набір спеціальних технологій, методик і засобів, спрямованих на залучення фінансування для забезпечення діяльності неприбуткових організацій та реалізацію неприбуткових проектів.

Основними завданнями фандрайзингу є:

–  залучити ресурси для реалізації цільових програм;

–  проаналізувати ефективність діяльності організації;

–  зібрати нові ідеї для майбутніх програм;

–  підвищити імідж та зміцнити довіру громадськості до організації;

–  проінформувати та просвітити громадськість щодо проблем, які вирішує організація.

В рамках конференції було здійснено презентацію Міжнародного фонду «Відродження». Міжнародний фонд «Відродження» засновано у квітні 1990 року. Він входить до мережі фундацій Інституту Відкритого Суспільства, заснованого Джоржем Соросом. На конференції було обговорено низку питань, що стосуються діяльності фонду, а саме посилення впливу громадянського суспільства та захист прав людини.

Після проходження відповідного тренінгового курсу вважаємо за доцільне звернути увагу на окремі основні пріоритети:

1.  Більш широке використання міжнародного досвіду формування соціально-трудових відносин, вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) із послідовним запровадженням у практичній роботі засад європейської (континентальної) моделі відносин у сфері праці.

Така необхідність викликана тим, що наявна законодавча база соціального партнерства все ще залишається орієнтованою на стару економічну модель, за якою держава, встановлюючи правила регулювання соціально-трудових відносин, сукупність гарантій і пільг, сама мусить їх забезпечувати і фінансувати, що економічно невигідно приватним роботодавцям та є чинником дестабілізації процесів регулювання соціально- трудових відносин. Укладення індивідуальних чи колективних договорів на всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, розглядається як обов’язкова норма.

2.  Підвищення рівня обізнаності населення та шляхи виходу із конфліктних ситуацій.

Цьому може сприяти запровадження у навчальних закладах всіх рівнів, курсах підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки кадрів, вивчення предмету «Толерантність» з обов’язковим включенням розділу «Соціально-трудові відносини, конфлікти, спори та шляхи їх вирішення». При формуванні бюджету НСПП на 2010 рік доцільно передбачити кошти на виготовлення пропагандистсько-роз’яснювальних матеріалів з питань діяльності НСПП, соціально-трудових відносин.

3.  Підвищення рівня правової культури.

В умовах фінансово-економічної кризи існує нагальна потреба підвищення рівня правосвідомості основних суб’єктів соціально-трудових відносин, зміни моделі поведінки найманих працівників і роботодавців, так як прогресуюче поширення «тіньових» економічних відносин у соціально-трудовій сфері є причиною руйнування економічних відносин, що завдає відчутні збитки державі.

4.  Необхідність внесення змін до нормативно-правової бази.

В першу чергу це стосується прийняття нового Трудового кодексу, «інвентаризації» наявної правової бази на предмет її відповідності вимогам і цілям соціальної держави. В 1999 році Указом Президента України було затверджено «Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» з метою утворення ефективних правових, економічних, соціальних та організаційних засад його функціонування і відтворення. В новому документі на період до 2020 року доцільно ширше подати зміст положень щодо регулювання соціально-трудових відносин, особливо з урахуванням чинників світової фінансово-економічної кризи. Для підприємств, які неспроможні самостійно вийти із кризи, але є базовими в ключових галузях економіки держави, напрошується необхідність спрямування коштів держпідтримки саме цим підприємствам, або створення фінансово-промислових груп через виробниче і господарське кооперування підприємств різних форм власності з метою різкого поліпшення їх інвестиційного забезпечення, виробництва конкурентоспроможної продукції, недопущення ліквідації окремих галузей як таких.

Також було висвітлено діяльність відділення Національної служби посередництва і примирення в Закарпатській області в межах Закону України «Про порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту)».

 

Анастасія Пранничук,

головний спеціаліст сектора правового забезпечення відділення НСПП в Закарпатській області