За матеріалами газети Луганської обласної ради «Наша газета» від 11.08.2009 № 86 (3067)
«Страйки знову повернулися в наше життя. Криза продовжується, борги із зарплати зростають, на підприємствах іде скорочення штатів, і роботодавці нерідко користуються цим, аби поправити своє фінансове становище за рахунок найманих працівників. У той же час ми читали, що представники власника страйкуючого ЗАТ «Янівське» через суд оспорюють законність страйку на цій фабриці. Щоб не давати приводу роботодавцям для таких позовів, потрібно знати вимоги законодавства у цій сфері. Розкажіть про них – може, знадобиться...
А.Ф.
місто Стаханов».
Які існують підстави для визнання страйків незаконними? Який порядок визнання страйку незаконним? Які наслідки участі працівників у такому страйку? Яка існує відповідальність за організацію страйку, визнаного судом незаконним, а також за невиконання рішення про визнання такого страйку? На питання відповідає Євген Березін, заступник начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Луганської області – начальник відділу правового забезпечення.
– Підстави для визнання страйків незаконними передбачені в статті 22 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (далі – Закон) і вони є вичерпними. Незаконними визнаються страйки:
а) оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів і адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;
б) оголошені без додержання найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами положень статей 2, 4, 6, частин першої і п'ятої статті 12, частин першої, третьої і шостої статті 19 Закону (йдеться про порушення працівниками, профспілкою або іншим органом вимог відносно: процедури вступу до колективного трудового спору; виконання рішення трудового арбітражу, якщо дане рішення є обов'язковим для виконання; порядку ухвалення рішення про оголошення страйку);
в) розпочаті з порушенням найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок або уповноваженими ними органами вимог статті 20 Закону, частин другої і третьої статті 24 Закону, зокрема недотримання працівниками, профспілкою правил формування органу, що очолює страйк, і припинення його повноважень, а також ігнорування трудящими законодавчої заборони на проведення страйку;
г) які оголошені та/або проводяться під час здійснення примирних процедур, передбачених цим Законом. Під примирними процедурами розуміється діяльність примирної комісії і трудового арбітражу з розгляду колективного трудового спору з метою його вирішення.
У роботодавця є юридична гарантія оскаржити дії страйкуючих, за наявності вищезгаданих підстав, шляхом подання заяви до суду. Форма і зміст позовної заяви про визнання страйку незаконним повинні відповідати статті 119 Цивільного процесуального кодексу України. Згідно чинного законодавства про колективні трудові спори (конфлікти) заява власника або уповноваженого ним органу (представника) про визнання страйку незаконним розглядається у судовому порядку. Справа щодо цієї заяви повинна бути розглянута судом, включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніш як у семиденний строк. Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.
Організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового стажу (стаття 28 Закону). Також слід знати, що час страйку працівникам, які беруть у ньому участь, не оплачується (незалежно від того, законний даний страйк чи ні).
Особи, які є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, або які не виконують рішення про визнання страйку незаконним, а так само особи, які перешкоджають припиненню незаконного страйку, притягаються до дисциплінарної або адміністративної відповідальності згідно із законодавством. До зазначених осіб не застосовуються порядок і гарантії, передбачені статтями 43 і 252 Кодексу законів про працю України. Окрім цього, збитки, заподіяні власникові або уповноваженому ним органу (представнику) страйком, який був визнаний судом незаконним, відшкодовуються органом, уповноваженим найманими працівниками на проведення страйку, у розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому належать).