Ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2021

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

28 серпня 2021 року                                   м. Київ                                   № 640/22171/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я. А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву б/н від 20.08.2021 «Про забезпечення позову» представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» – Коротуна О. М. (адвоката) у адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до: Національної служби посередництва і примирення, Відділення Національної служби посередництва і примирення у Вінницькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством «Українська залізниця» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код – 40075815) (далі – позивач, АТ «Українська залізниця») подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Національної служби посередництва і примирення (адреса: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 1/2а, ідентифікаційний код - 21709530) (надалі – відповідач 1, НСПП) та Відділення Національної служби посередництва і примирення у Вінницькій області (адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 72, каб. 302, ідентифікаційний код – 26253520) (надалі – відповідач 2, Відділення НСПП у Вінницькій області), у якому позивач просить суд:

– визнати протиправним та скасувати подання відділення Національної служби посередництва і примирення у Вінницькій області про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками виробничого підрозділу локомотивне депо Козятин регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» міста Козятина Вінницької області та адміністрацією Акціонерного товариства «Українська залізниця» міста Києва від 01.06.2021 №02-02/22-66;

– визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної служби посередництва та примирення від 01.06.2021 №206-р «Про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками виробничого підрозділу локомотивне депо Козятин регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» міста Козятина Вінницької області та адміністрацією Акціонерного товариства «Українська залізниця» міста Києва».

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуване подання та розпорядження порушує права АТ «Українська залізниця», оскільки останнє змушене вживати заходи щодо примирних процедур при відсутності розбіжностей із соціально-трудових питань, оскільки, вимоги найманих працівників виробничого підрозділу локомотивне депо Козятин регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» не сформовані та не затверджені, як цього вимагає ст. 4 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», а Президія Центрального комітету Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» та Довгошея Р. В., які діють від імені найманих працівників локомотивного депо Козятин, не були уповноважені найманими працівниками на представництво їх інтересів у колективному трудовому спорі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 (суддя Пащенко К. С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/22171/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; залучено Всеукраїнську професійну спілку "Спілка залізничників України" (адреса: 03049, м. Київ, вул. Уманська, 5, оф. 108, ідентифікаційний код 42891869) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Поряд із цим, через канцелярію до суд від позивача (по тексту альтернативно – Заявник) надійшла заява про забезпечення позову, у якій викладені вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження.

Мотивуючи заяву, позивач, за викладених у позові фактичних обставин, відмічає, що попри те, що Національна служба посередництва і примирення вийшла за межі своєї компетенції та зареєструвала колективний трудовий спір (конфлікт) з порушенням ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», розпорядження НСПП від 01.06.2021 № 206-р змушує AT «Укрзалізниця» вживати примирні процедури з особами, з якими не виникло розбіжностей із соціально-трудових питань.

Згідно ст. 29 ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», особи, винні в порушенні законодавства про колективні трудові спори (конфлікти), несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Так, позивач вказує, що AT «Укрзалізниця» обмежена двома варіантами дій, а саме:

1. Проводити примирні процедури з особами, з якими не виникло розбіжностей із соціально-трудових питань, що потребує додаткових ресурсів для організації та участі представників AT «Укрзалізниця» у примирних процедурах. При такому варіанті дій ефективний захист AT «Укрзалізниця» у разі задоволення позовних вимог буде неможливим. З огляду на тривалі строки розгляду справ Окружним адміністративним судом м. Києва, які склалися на практиці, цілком обґрунтовано можна припустити, що колективний трудовий спір буде вирішено раніше, ніж суд ухвалить рішення за результатами розгляду справи. Отже, як переконаний позивач, ефективний спосіб захисту AT «Укрзалізниця» забезпечений не буде, а виконання рішення буде неможливим.

Крім цього, прийняття НСПП рішення щодо реєстрації колективного трудового спору (конфлікту) без дотримання вимог закону, яке не зупиняє своєї дії на час оскарження, може породжувати дії інших осіб, з якими у AT «Укрзалізниці» не виникло розбіжностей із соціально-трудових питань по ініціюванню колективних трудових спорів (конфліктів) з метою блокування роботи AT «Укрзалізниця».

2. Не проводити примирні процедури з особою, з якою не виникло розбіжностей із соціально-трудових питань та чекати судового рішення, яким буде встановлено незаконність прийнятого рішення НСПП та скасовано оскаржуване розпорядження.

Проте, як примічає Заявник, такий варіант дій зумовлює прийняття щодо AT «Укрзалізниці» актів індивідуального характеру щодо притягнення до відповідальності за ухилення від участі в примирних процедурах, оскільки дію розпорядження НСПП про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) не зупинено (примирні процедури не зупиняються). Таким чином, при такому варіанті дій, AT «Укрзалізниця» буде змушена оскаржувати численні акти індивідуального характеру, що істотно ускладнить виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про забезпечення позову внесено до системи автоматизованого розподілу та передано для розгляду судді Пащенку К. С..

Вирішуючи по суті подану позивачем заяву, проаналізувавши наведені останнім обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено – КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як слідує із позову, публічно-правовий спір між сторонами існує, за переконанням Заявника, за обставин прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм та вимог чинного законодавства України.

Виходячи з наведених у заяві фактичних обставин, суд відмічає, що правомірність та оцінка спірного рішення, процедурні питання дотримання його прийняття підлягають з'ясуванню під час розгляду справи по суті про таке оскарження та буде дана судом за результатами розгляду справи.

Окремо варто наголосити, що на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності оспорюваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, з огляду на те, що Заявником у заяві не доведено, в контексті ст. 150 КАС України, наявність обставин, що можуть слугувати підставами для вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи, що станом на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності рішення, з урахуванням того, що до поданої заяви не надано відповідних достатніх та беззаперечних доказів, а судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даного судового рішення, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача, суд вважає, що заява є необґрунтованою, а тому відсутніми є підстави для її задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 150, 151, 154, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви б/н від 20.08.2021 «Про забезпечення позову» представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Коротуна О. М. (адвоката).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України, може бути оскаржено.

Суддя                                                                                                     К. С. Пащенко

Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2021