E-MAIL РОЗСИЛКА



Joomla Extensions powered by Joobi

КАЛЕНДАР НОВИН

Листопад 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 1 2 3 4 5

      Контакти НСПП: вул. Басейна, 1/2 А, м. Київ, 01024, тел. (044) 235 45 01, 235 44 43, e-mail www.nspp@nspp.gov.ua

 

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
 
 
ПОСТАНОВА
 
 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 
26 жовтня 2021 року                                                                     Справа № 640/18277/21
 
 
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів Грибан І. О., Карпушової О .В., за участю секретаря Сакевич Ж. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Національної служби посередництва і примирення, Відділення Національної служби посередництва і примирення в місті Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» про визнання дій протиправними та скасування рішень,
 
 
ВСТАНОВИВ:
 
Історія справи.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної служби посередництва і примирення (далі – відповідач-1), Відділення Національної служби посередництва і примирення в місті Києві та Київській області (далі – відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» про:
– визнання протиправним та скасування подання Відділення Національної служби посередництва і примирення в м. Києві та Київській області про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками залізничної станції «Клавдієве» Виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» селища міського типу Клавдієво-Тарасове Київської області та адміністрацією АТ «Українська залізниця» міста Києва від 26.03.2021 № 01/01-66;
– визнання протиправним та скасування розпорядження Національної служби посередництва і примирення від 26.03.2021 № 108-р «Про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками залізничної станції «Клавдієве» Виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» селища міського типу Клавдієво-Тарасове Київської області та адміністрацією АТ «Українська залізниця» міста Києва».
Крім того, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив зупинити дію розпорядження Національної служби посередництва і примирення від 26.03.2021 № 108-р «Про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками залізничної станції «Клавдієве» Виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» селища міського типу Клавдієво-Тарасове Київської області та адміністрацією АТ «Українська залізниця» міста Києва».
В обґрунтування таких вимог позивач зазначив, що без застосування заявлених ним заходів забезпечення позову ефективний захист порушених прав буде неможливим.
При цьому, позивач вказав, що оспорюване ним подання та розпорядження винесені з порушенням вимог законодавства і що в позовній заяві ним викладено відповідне нормативно-правове обґрунтування.
Разом з тим, позивач стверджував, що залізнична станція «Клавдієво» не є структурним підрозділом АТ «Укрзалізниця», тому його працівники не можуть бути стороною спірного колективного договору, що лист таких працівників має певні формальні недоліки, що ЦК ВПС «Спілка залізничників України» та Президія ЦК ВПС «Спілка залізничників України» є двома різними виборними органами, що повідомлення про виникнення колективного договору підписано неуповноваженою особою, а також наводить інші обставини, що на його переконання, свідчать про протиправність оспорюваного ним подання та розпорядження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2021 року в задоволенні зазначеної заяви було відмовлено.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в цій справі і позивачем не доведено наявності ознак очевидної протиправності спірного розпорядження та/або того, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання відповідного судового рішення.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його клопотання та застосувати заходи забезпечення позову в цій справі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт наводить доводи, аналогічні тим, що були викладені в його заяві, та наполягає на тому, що незастосування заходів забезпечення позову в цій справі істотно ускладнить виконання відповідного судового рішення та унеможливить ефективний захист у разі задоволення позовних вимог, а також призведе до необхідності оскарження численних актів індивідуальної дії.
При цьому, апелянт посилається на невідповідність оспорюваних в цій справі подання та розпорядження вимогам законодавства і наводить відповідні обставини, що викладалися в його заяві про вжиття заходів забезпечення позову.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову в цій справі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження, установлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції і стверджуючи про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову в цій справі.
Разом з тим, відповідач вважає, що звернення позивача до суду з цією апеляційною скаргою є спробою ухилитися від участі у примирних процедурах з метою затягування вирішення колективного трудового конфлікту.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду – без змін з наступних підстав.
 
Обставини, установлені судом першої інстанції.
Предметом судового розгляду в цій справі є подання Відділення Національної служби посередництва і примирення в м. Києві та Київській області про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками залізничної станції «Клавдієве» Виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» селища міського типу Клавдієво-Тарасове Київської області та адміністрацією АТ «Українська залізниця» міста Києва від 26.03.2021 № 01/01-66 та розпорядження Національної служби посередництва і примирення від 26.03.2021 № 108-р «Про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками залізничної станції «Клавдієве» Виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» селища міського типу Клавдієво-Тарасове Київської області та адміністрацією АТ «Українська залізниця» міста Києва».
 
Нормативно-правове регулювання.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду,
2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
 
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, за своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано виключний перелік підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом з тим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен перевірити їх відповідність вимогам процесуального законодавства щодо спірмірності з предметом спору та наслідками їх застосування для інших заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що без вжиття судом заходів забезпечення позову в цій справі виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення його прав або інтересів може бути істотно ускладнено чи унеможливлено, тобто позивачем не було не лише доведено, а й належним чином обґрунтовано наявності підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, на які він посилалися у своєму клопотанні.
Разом з тим, всі доводи апелянта щодо протиправності оспорюваних ним подання та розпорядження і їх невідповідності вимогам законодавства підлягають перевірці судом при вирішення цієї справи по суті заявлених у ній позовних вимог, а не на стадії розгляду клопотання про забезпечення позову.
Таким чином, й перевірка доводів апеляційної скарги, які є аналогічними доводам заяви позивача про забезпечення його позову, так само призведе до вирішення спору в цій справі, що на теперішній час є передчасним.
При цьому, апеляційний суд відзначає, що судове рішення щодо вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
При застосуванні інституту забезпечення позову суд не може встановлювати безпосередньо правомірність/протиправність спірного рішення суб`єкта владних повноважень, а перевіряє лише наявність відповідних ознак, які свідчать про очевидну протиправність, проте в цьому випадку такі ознаки судом апеляційної інстанції не встановлені.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 (справа № 826/16509/18) та від 06.02.2019 (справа № 826/13306/18).
Інших обґрунтованих доводів, які вказували на те, що без застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову в цій справі, виконання судового рішення буде значно ускладненим та/або буде неможливо захистити відповідні права, апеляційна скарга не містить, а всі твердження апелянта засновуються лише на припущеннях, що згідно до ст. 242 КАС України не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Надаючи оцінку всім доводам апелянтів, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2021 року – без змін.
Керуючись статтями 242 – 244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
 
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» – залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2021 року – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 01 листопада 2021 року.
 
 
Головуючий суддя                                                           О. В. Епель
Судді                                                                                 І. О. Грибан
                                                                                         О. В. Карпушова
 

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021