E-MAIL РОЗСИЛКА



Joomla Extensions powered by Joobi

КАЛЕНДАР НОВИН

Листопад 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 1 2 3 4 5

      Контакти НСПП: вул. Басейна, 1/2 А, м. Київ, 01024, тел. (044) 235 45 01, 235 44 43, e-mail www.nspp@nspp.gov.ua

 

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
 
ПОСТАНОВА
 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
17 листопада 2021 року                                                                    Справа № 640/22171/21
 
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Чаку Є. В., суддів Єгорової Н. М., Сорочка Є.О., за участю секретаря Ковтун К. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Національної служби посередництва і примирення, Відділення Національної служби посередництва і примирення у Вінницькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Всеукраїнська професійна спілка "Спілка залізничників України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, –
 
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної служби посередництва і примирення та Відділення Національної служби посередництва і примирення у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування подання відділення Національної служби посередництва і примирення у Вінницькій області про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками виробничого підрозділу локомотивне депо Козятин регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» міста Козятина Вінницької області та адміністрацією Акціонерного товариства «Українська залізниця» міста Києва від 01.06.2021 №02-02/22-66; визнання протиправним та скасування розпорядження Національної служби посередництва та примирення від 01.06.2021 №206-р «Про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками виробничого підрозділу локомотивне депо Козятин регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» міста Козятина Вінницької області та адміністрацією Акціонерного товариства «Українська залізниця» міста Києва».
У подальшому позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій викладені вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва 28 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2021 року. На думку апелянта, ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу Національна служба посередництва і примирення просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Як вбачається із позовної заяви, предметом позову є визнання протиправними та скасування подання відділення Національної служби посередництва і примирення у Вінницькій області про реєстрацію колективного трудового спору та розпорядження Національної служби посередництва та примирення від 01.06.2021 № 206-р «Про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту)».
У заяві про забезпечення позову позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Національної служби посередництва та примирення від 01.06.2021 № 206-р «Про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту)», що є предметом розгляду справи по суті.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що без застосування заявлених ним заходів забезпечення позову ефективний захист порушених прав буде неможливим. Позивач вказав, що оспорювані ним подання та розпорядження винесені з порушенням вимог законодавства і що в позовній заяві ним викладено відповідне нормативно-правове обґрунтування.
Колегія суддів зазначає, що встановлення обставин правомірності винесення спірних подання та розпорядження, його оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
З аналізу положень пункту 2 частини другої статті 150 КАС України випливає, що особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову повинна довести, яким чином оскаржуваним нормативно-правовим актом порушуються її права, тобто вказати на безпосередні, конкретні права, які мають бути реальними та індивідуально вираженими.
Посилання особи на можливе порушення її прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених позивачем доводів та обставин цієї справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 420/12710/20.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.150, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
 
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 17.11.2021.
 
Головуючий суддя                                                           Є. В. Чаку
Судді                                                                                Н. М. Єгорова
                                                                                         Є. О. Сорочко
 

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021